Імітація фумігації сільгосппродукції – репутаційні удари для всієї країни

Україна є аграрною країною, яка займає лідируючі місця в поставках сільгосппродукції на світовий ринок. До основних статей експорту вже довгий час відноситься рослинна продукція, зокрема зернова та олійна. Однак, в останні роки світова спільнота, особливо високорозвинені країни, все більшу увагу приділяють якості та безпечності харчової продукції, яку купують. З року в рік держави висувають все жорсткіші вимоги до імпортованої сільгосппродукції. Саме тому, від того, наскільки швидко та якісно український бізнес буде адаптовуватися до останніх побажань світової спільноти, залежатиме місце України в рейтингу крупніших постачальників агропродукції на глобальний ринок.

Так як вантажі рослинної продукції мають специфічні характеристики, і до них пред’являються особливі вимоги, дотримання яких забезпечується в тому числі за рахунок фумігації, пропонуємо кілька думок представників фумігаційних компанії, які є членами Фітосанітарної асоціації України, відносно діяльності фумігаційних операторів.

Денис Лавріщев, директор фумігаційної компанії «Мартлет», вже 11 років працює у цій сфері, зазначає, що за цей час у фумігаційному бізнесу дуже багато чого змінилося.

“Були і державні ліцензії на проведення фумігації з нескінченним списком вимог, була і повна свобода фумігаторів від держави, були ставки, які наближалися до 1 долару за мт, а були часи, коли фумігували за копійки. Звичайно, більшу частину цього часу я працював в портах Азовського моря, проте загальні тренди ринку скрізь проходять однаково.

Так, якщо говорити про роль держави в цьому питанні, то як би нам не хотілося, а участь законодавця не уникнути, досить таки небезпечний процес фумігація. Плюс до того, як не крути, це прямим чином впливає на міжнародні відносини. До 2014 року був механізм ліцензування фумігаторів, який на поверхні був досить прозорий, але його «кухня» і все з ним пов’язане породжувало багато неприємних для бізнесу витрат. Як підсумок, ми стали свідками великого і гучного процесу «дерегуляція», який з легкістю поглинув і ліцензію фумігаторів і багато інших дозвільних документів. Як компенсація – через кілька років ринок народив так звані правила GAFTA для фумігаторів, які, крім своєї обов’язковості для трейдера, стали непоганим тестом для фумігаційних компаній.

І як це не дивно, але саме дерегуляція принесла основні проблеми у звичну діяльність фумігаційних операторів. Ринок звик, що є царський указ у вигляді ліцензії, а про решту думати не потрібно. Зараз же орган виконавчої влади проявляє інтерес набагато менший до фумігації, ніж має бути в цивілізованій державі. І я говорю не про ліцензію або інший метод контролю фумігації. Маючи колосальний експорт зерна з України, а ще більше виробництво зернових всередині країни, ми не маємо жодної наукової установи, яка б займалася проблемами зберігання та знезараження зерна.

Що стосується самого ринку зерна, то фумігація повільно йде в емпіричну пастку трейдерів, які щорічно в пошуку більш «оптимальної» пропозиції гублять ринок, який їх же потім і підводить під мораторій на імпорт у багатьох країнах.

Звичайно, якщо сказати, що саме фумігація може змінити репутацію України як надійного постачальника продовольства у світі, то це, звичайно, не правда. Це можна порівняти з дуже старим автомобілем, на який поставили нові модні колеса: він стане красивішим, але в цілому швидкість їзди не зміниться. Фумігація, як частина процесу підготовки вантажу до експорту, є індикатором культури виробництва зерна і його зберігання. Таким чином, будь-які проблеми, які виникають через фітосанітарний стан зерна, це не недбалість окремо взятих постачальників, це знаки національної безвідповідальності в поводженні з зерном. Звичайно, є заборони певними країнами на імпорт зерна по справі. Однак, має місце і штучно створена погана репутація для держав, і, як наслідок, більш низька ціна на продукцію на ринку. Також хотілося б зазначити, що сама ідея продажу зерна як сировини для нашої країни не дуже правильна, я вважаю, що ми повинні створювати продукт з більш високою додатковою вартістю. Проте мені здається це дуже важко досяжним, поки у нас низька культура виробництва і зберігання сировини.

Ситуація, в яку ми потрапили, думаю є не першою в історії людства і виходів з неї досить багато. Перш за все, повинна з’явитися наука в зберіганні зерна. Друге – грамотне регулювання з боку держави. Ну, а третє – більше санкцій країн-імпортерів по відношенню до нашої продукції, адже це буде більше звертати увагу на існуючі проблеми та мотивувати до пошуку шляхів їх вирішення”, – розповів Д.Лавріщев.

Незрозумілий «перекіс» в регулюванні ліцензування обробки зерна відзначив і Олександр Зрілий, засновник ООО «ПРО-ТЕК», який має 20-річний досвід у сфері карантинного знезараження.

“Наша компанія почала діяльність з введенням ліцензування діяльності з фумігації в Україні (2004 р.). З досі не зрозумілої причини ліцензуванню підлягала тільки обробка експортного зерна. Для роботи на внутрішньому ринку ліцензія не була потрібна. Але саме такий «перекіс» регулювання і відбився на умовах роботи і викликав значні відмінності в розвитку ринку послуг з фумігації всередині країни і при роботі на експорт. Так, для транзитної фумігації існував цілий список умов відповідності індустріальним нормам і вимогам, в той час, як на внутрішньому ринку її міг виконувати хто завгодно і як завгодно. В результаті, замовник виявлявся єдиним регулятором внутрішнього ринку з тією різницею, що при експорті він не міг купити тільки сертифікат. Зі скасуванням ліцензування в 2015 році ця різниця стерлася і тепер замовник має можливість купити сертифікат без належної послуги з фумігації як всередині країни, так і при експорті зерна.

Робота фітосанітарних операторів, якими є фумігаційні компанії, дуже нагадує роботу лікарів, тільки ми лікуємо рослинні організми, тобто зерно, овочі, фрукти та ін. Як і лікарям нам потрібні свої професійні норми і принципи, своя клятва Гіппократа. Професійний лікар, або фумігатор, не повинен вирішувати серйозну проблему танцями з бубном навколо багаття, як це роблять шамани. Більшість існуючих фітосанітарних проблем має науково обґрунтоване і цілком конкретне рішення. І ось поки знезараженням наших врожаїв і експорту будуть займатися не професіонали, а шамани, Україна буде втрачати не тільки зовнішні ринки збуту, а й власне населення.

Проблеми на ринку знезараження стають виднішими з кожним роком і на даний момент існує загроза закриття двох великих країн-імпортерів українського зерна саме з фітосанітарних причин. На наш погляд, рішення знаходиться в підтримці державою саморегулювання сфери фітосанітарного знезараження. У 2016 році в Україні створена фітосанітарна Асоціація України (ФАУ), яка складається з найбільших професійних інспекційних і фумігаційних компаній, об’єднаних принципами найкращої світової практики і готових запропонувати рішення озвучених проблем. Але до теперішнього часу держава ігнорує всі ініціативи ФАУ і не йде на співпрацю”, – вважає Олександр Зрілий.

В період скасування монополії держави на проведення робіт з фумігації вантажів на суднах в Україні, розпочала свою роботу в цій галузі і компанія УКРМОРТРАНССЕРВІС. Як вважає її директор Володимир Хлєбніков, знезараження вантажу на суднах в транзиті вимагає від фумігаційної компанії специфічних відносин як з імпортерами зерна – замовниками роботи, так і з державними інспекторами – контролерами роботи.

“Згідно законодавству України, на Державну службу карантину рослин (нині – Держпродспоживслужба) завжди було покладено 2 функції – організації та контролю за проведенням фумігації. Здається, що нічого складного в виконанні цих функцій немає: беремо визнані норми та звіряємо з ними параметри конкретної роботи. Якщо параметри відповідають нормам – робота буде ефективною, якщо ні – треба привести параметри до норми. Все просто? Виявляється – ні.

Державний карантин давно і свідомо чітко провів кордон – все, що стосується бюрократично-паперових питань контролювати треба, все, що стосується технології фумігації – їх не цікавить, навіть попри явної загрози ефективності. Час експозиції, вид фуміганту та його дозування, застосування фумісливів, системи рециркуляції – ці суто технологічні вимоги давно вирішені світовою практикою і не повинні бути предметом дискусій, але Державна служба жодним чином не прагне вимагати їх дотримання. За останні 16 років питання технології фумігації державою просто пущені напризволяще.

Таке відношення привело до того, що імпортери зерна часто-густо стали керуватись виключно питаннями економії власних грошей і вимагають від фумігаторів застосування настільки спрощеної технології та занижених параметрів знезараження, що робота взагалі становиться імітацією, результат її стає непередбаченим і несе загрози нотифікацій.

Фумігаційні компанії в таких ситуаціях сподіваються на Державну службу з карантину рослин як на свого помічника в справі відстоювання ефективності та безпеки фумігації на рівні міжнародних вимог, але на практиці мають просто стороннього спостерігача, який прикривається відсутністю офіційних інструкцій.

Практика фумігації в транзиті має більше ніж напіввіковий всесвітній досвід, технологічні та організаційні вимоги давно прописані в документах міжнародних організацій, тому якщо у Державної служби не виходить створити власну інструкцію та спиратися на неї, то треба просто виконувати вже існуючі міжнародні норми.

Крім того, Фітосанітарна асоціація України розробила Стандарт фумігації, в якому об’єднані всі існуючі українські та міжнародні організаційні та технологічні вимоги до цього виду знезараження, це готовий до використання документ, питання тільки в бажанні Державної служби його використовувати”, – додав Володимир Хлєбніков.

Президент Фітосанітарної асоціації України Владислав Седик погоджується з усіма зауваженнями учасників ринку. Найбільше занепокоєння у очільника профільної організації викликає те, що замовники і деякі виконавці імітують фумігацію замість того, щоб її дійсно зробити. Він переконаний, що все це провокує репутаційні удари для всієї країни, адже фітосанітарна процедура є обов’язковою і досить технологічно точною до виконання, а певні представники бізнесу це ігнорують.

“Всі мають розуміти, що до фумігації має бути професійний підхід. На ринку мають працювати системні компанії, які постійно підвищують кваліфікацію своїх працівників, відшліфовують їх уміння. На жаль, цього в Україні, як обов’язкового, немає. Проте, це не значить, що розвиватися нашим компаніям не треба.

Якщо ж говорити про державне регулювання фумігації, погоджуся з думкою моїх колег, що ліцензування себе не виправдало. Саме тому було вирішено піти від цієї практики. Ринок, відповідно, перезавантажився. Хочу підкреслити, що створення і до сьогоднішнього дня існування Фітосанітарної асоціації, яка об’єднує половину учасників ринку, це доводить. Адже ці фумігаційні компанії почали сумісно працювати над покращенням своєї ж праці, надання своїх умов. Вони самі написали для себе ж правила, дотримуються їх, і щороку добровільно проходять незалежний аудит.

Наразі нашою основною позицією є бажання партнерства бізнесу та регулятора. Тобто держава вивчає та погоджує правила роботи фумігаційних компаній, розроблених ФАУ, а всі учасники ринку по ним працюють. Це і називається саморегулюванням бізнесу.

Хотілося б ще зупинитися на замовниках фумігаційних послуг, адже їм вкрай важливо звертати увагу на те, з ким саме вони працюють. На ринку зараз існує величезна кількість компаній, яких документально не існує. Відповідно, ці підприємства не мають належних дозволів на здійснення своєї діяльності, санітарного паспорту, спеціалізованого складу для зберігання фумігантів, автомобіля для їх перевезення, тощо. Однак, через те, що їх послуги дешеві, цікавість зі сторони замовників до них є завжди, а це і загрожує репутаційними втратами. Тому є невеличке побажання до замовників фумігаційних послуг на майбутнє: більш ретельно підходьте до вибору компаній, адже від того, наскільки імпортери (всі разом і кожен окремо) задоволені українською продукцією, залежить весь наш агропродовольчий ринок“, – підсумував Владислав Седик.